Вимоги до сучасного уроку

1.1 Дидактичні вимоги до сучасного уроку

1. Чітке формулювання освітніх завдань в цілому і його складових елементів, їхній зв'язок з розвиваючими і виховними завданнями. 
2. Визначення оптимального змісту уроку відповідно до вимог навчальної програми і цілей уроку, з урахуванням рівня підготовки й підготовленості учнів. 
3. Прогнозування рівня засвоєння учнями наукових знань, сформованості умінь і навичок як на уроці, так і на окремих його етапах. 
4. Вибір найраціональніших, оптимальних методів, прийомів і засобів навчання, стимулювання і контролю. Вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні учнів. 
5. Реалізація на уроці всіх дидактичних принципів. 
6. Створення умов для успішного навчання учнів. 
 

1.2 Психологічні вимоги до уроку

1.Психологічна мета уроку: 
1) Проектування розвитку учнів у межах вивчення конкретного навчального предмета і конкретного уроку. 
2) Врахування у цільовій настанові уроку психологічної задачі вивчення теми і результатів, досягнутих у попередній роботі. 
3) Передбачення окремих засобів психолого-педагогічного впливу, методичних прийомів, що забезпечують розвиток учнів. 
2.Стиль уроку: 
1)Визначення змісту і структури уроку відповідно до принципів розвиваючого навчання: 
* співвідношення навантаження на пам'ять учнів і їхнє мислення; 
* визначення обсягу відтворюючої і творчої діяльності; 
* планування засвоєння знань у готовому вигляді (зі слів учителя, з підручника, посібника) і в процесі самостійного пошуку; 
* виконання вчителем і учнями проблемно-евристичного навчання (хто ставить проблему, формулює її, хто вирішує); 
* облік контролю, аналізу й оцінки діяльності школярів, здійснюваних учителем, а також взаємної критичної оцінки, самоконтролю і самоаналізу учнів; 
* співвідношення спонукання учнів до діяльності (коментарі, що викликають позитивні почуття в зв'язку з проблемною роботою, установки, що стимулюють інтерес, вольові зусилля до подолання труднощів) і примусу (нагадування про оцінку, різкі зауваження, нотації). 
2)Особливості самоорганізації вчителя: 
* підготовленість до уроку — головне усвідомлення психологічної мети і внутрішня готовність до її здійснення; 
* робоче самопочуття на початку уроку й у ході його (зібраність, співнастроєність з темою і психологічною метою уроку, енергійність, наполегливість у здійсненні поставленої мети, оптимістичний підхід до всього, що відбувається на уроці); 
* педагогічний такт (випадки прояву); 
* психологічний клімат на уроці (підтримка атмосфери радісного, щирого спілкування, діловий контакт і т. ін.). 
 

1.3 Організація пізнавальної діяльності учнів

1) Визначення заходів для забезпечення умов продуктивної роботи, мислення й уяви учнів: 
* планування шляхів сприйняття учнями досліджуваних об'єктів і явищ, їхнього осмислення; 
* використання установок у формі переконання; 
* планування умов стійкої уваги і зосередженості учнів; 
* вправи. 
2) Організація діяльності мислення й уваги учнів у процесі формування нових знань і умінь: 
* визначення рівня сформованості знань і умінь в учнів (на рівні конкретно-почуттєвих уявлень, понять, що узагальнюють образи, «відкриття», висновки); 
* опора на психологічні закономірності формування уявлень, понять, 
рівнів розуміння, створення нових образів під час організації розумової 
діяльності й уяви учнів; 
* планування прийомів і форм роботи, що забезпечують активність і самостійність мислення учнів (система запитань, створення проблемних ситуацій, різні рівні проблемно-евристичного вирішення задач, використання задач з відсутніми і зайвими даними, організація інтелектуальних утруднень в ході самостійних робіт, ускладнення завдань з метою розвитку пізнавальної самостійності учнів); керівництво підвищенням рівня розуміння (від описового, порівняльного, пояснювального до узагальнюючого, оцінного, проблемного) і формуванням умінь міркувати й робити висновки; 
* використання різних видів творчих робіт учнів (пояснення мети роботи, умов її виконання, навчання добору і систематизації матеріалу, а також обробці результатів і оформлення роботи). 
3) Закріплення результатів роботи: 
* формування навичок шляхом вправ; 
* навчання перенесенню раніше засвоєних умінь і навичок на нові умови роботи, попередження механічного перенесення. 
 

1.4 Організованість учнів

1) Ставлення учнів до навчання, їхня самоорганізація і рівень розумового розвитку. 
2) Урахування рівня навченості під час визначення сполучення індивідуальних, групових і фронтальних форм роботи учнів на уроці. 
 

1.5 Врахування вікових особливостей учнів

1) Планування уроку відповідно до індивідуальних і вікових особливостей учнів. 
2) Проведення уроку з урахуванням сильних і слабких учнів. 
3)      Диференційований підхід до сильних і слабких учнів. 
 

1.6 Вимоги до техніки проведення уроку

1. Урок повинен бути емоційним, викликати інтерес до навчання і виховувати потребу в знаннях. 
2. Темп і ритм повинні бути оптимальними, дії вчителя й учнів — завершеними. 
3. Необхідний повний контакт у взаємодії вчителя й учнів на уроці, необхідно дотримуватися педагогічного такту і педагогічного оптимізму. 
4. Повинна домінувати атмосфера доброзичливості й активної творчої праці. 
5. Варто змінювати види діяльності учнів, оптимально сполучати різні методи й прийоми навчання відповідно до рівня працездатності учнів залежно від дня тижня, порядкового номера уроку, навчальної дисципліни, типу і виду уроку. 
6. Потрібно забезпечити дотримання єдиного орфографічного режиму школи. 
7. Учитель повинний забезпечити активне навчання кожного школяра. 
Отже, психолого-педагогічні та техніко-гігієнічні вимоги до сучасного уроку зводяться до дотримання таких узагальнених положень: 
1) Точне і творче виконання програмно-методичних вимог до уроку; чітке визначення типів уроку і його місце в темі, бачення особливостей кожного уроку. 
  2) Врахування реальних навчальних можливостей різних класів або груп, цілеспрямована ліквідація прогалин в знаннях. 
3) Обміркування та вирішення в єдності завдань освіти, виховання, психологічного розвитку. 
4) Вибір раціональної структури та темпу проведення уроку, які забезпечують вирішення поставлених завдань і продуктивне використання часу уроку: «Цілі визначають тип уроку. Тип уроку визначає його структуру, структура — розподіл часу на різних етапах». 
5) Забезпечення практичної і профорієнтаційної спрямованості навчального процесу, створення реальних можливостей щодо використання учнями знань, умінь, навичок, які вони отримали, з метою попередження формального засвоєння теорії. 
6) Концентрація уваги учнів на важливих наукових поняттях, висновках, правилах, світоглядних і виховних ідеях; виділення об'єкта міцного засвоєння. Зв'язок змісту уроку з життям, з практикою і особистим життєвим досвідом учня; використання міжпредметних зв'язків з метою формування цілісної наукової картини світу в інтересах економії часу. 
7)Розширення арсеналу вибору методів переважно за рахунок активних, інтенсивних методів; використання на уроці оптимального поєднання різних методів. 
8) Поєднання колективної форми роботи з груповими та індивідуальними. 
9) Здійснення на основі діагностики навчальних можливостей диференційованого підходу до учнів з акцентом на надання диференційованої допомоги учням з різним рівнем підготовки з предмета. 
10) Формування у всіх учнів активного ставлення до навчальної діяльності, навичок раціональної організації навчальної праці безпосередньо на уроці. 
11) Спілкування з учнями на основі поєднання вимогливості з повагою до особистості. 
12) Розвиток кабінетної системи навчання відповідно до вимог науково-технічного процесу: цілевідповідність, раціональне і комплексне використання різних засобів навчання (підручників, наочних посібників, ТЗН, засобів інформації, EOT). 
13) Удосконалення сприятливих для роботи гігієнічних та естетичних умов. 
14) Визначення змісту і обсягу домашніх завдань з урахуванням часу, який необхідний на їх підготовку; якщо необхідно, коментувати методики їх виконання, намагатися, щоб навчання здійснювалося на самому уроці, а обсяг домашнього завдання скорочувався (там, де це можливо). 
15) Чітке дослідження задуму і одночасна готовність гнучко перебудувати його хід при зміні навчальної ситуації, вміння переходити до реалізації запасних методичних варіантів. 
16) Виявлення в ході самоаналізу результатів навчання, виховання, розвитку, які отримали на уроці; порівняння їх з поставленими учителем завданнями, знаходження важливих причин недоліків і успіхів; урахування результатів самоаналізу при плануванні наступних уроків.