Батьківські збори
«Проблеми спілкування батьків і дітей . Педагогічний такт батьків»
- Проаналізуйте педагогічну ситуацію.
Одного разу вчителька запитала ученицю , тиху , задуману дівчинку:
- Чого тобі найбільше хочеться?
- Я хочу захворіти.
- Чому?- здивувалась вчителька.
- Коли я хворіла , мама сиділа біля мене , розмовляла , розказувала мені казки, читала книжки . Мені було так добре.
- Про що свідчать слова дівчинки ?
- Чому так часто не висачає нашим дітям уваги батьків ?
З раннього дитинства малюка виховує все , що його оточує : люди , речі , природа , суспільство , явища. Але вусі періоди дитинства і юності , незважаючи на різні впливи , найвідповідальнішою є роль батьків.
Сім’я – особлива атмосфера , куди дитина песе свою радість і горе , роздуми і сумніви . І якщо учень не ділиться з батьками своїми помислами , не розказує про свої справи , батькам варто задуматись над тим , чи справна їхня «машина сімейного виховання» .
Сімейне спілкування .... Від цих слів віє теплотою і сердечністю , турботою про дітей, доброзичливістю і чуйністю. Психологи стверджують , що правильно організоване спілкування – запорука доброго настрою , душевного спокою. З другого боку встановлено , що ніде люди не ранять один одного так боляче , як вдома , у сімейних конфліктах.
Правильно роблять ті дорослі , які велику увагу приділяють повсякденному спілкуванню з дитиною. Вони розповідають багато цікавого , читають книжки , складають казки , обговорюють події дня .
Виявляється , що вмінням говорити з дитиною , правильно будувати спілкування володіють не всі батьки.Спілкуючись із власними дітьми , керуємося , як правило принципом : кажу все , що хочу. Інколи виливаємо на дитину всю негативну енергію , отриману за цілий день.
Слово – могутній засіб виховання . Тому бажано користуватись ним дуже обережно. Це стосується всіх нас , в тому числі і мене.
Нам з вами треба стежити за власним мовленням . Пам’ятати , що воно є відображенням нашої особистості. Намагатися говорити спокійно , доброзичливо . Не вживати нецензурні слова .Діти потім говорять ці слова між собою.
Зверніть увагу , чи говорите ви дітям слова «дякую» , «вибач». І головне , чи вистачає вам терпіння шукати слова для роз’яснення і переконання .
При цьому треба залишатись вимогливим . Не помічати «дрібниць» не означає завсім пропускати їх повз свою увагу. «Дрібниці» слід виправляти , реагувати на них , але інколи вміти і не бачити.
Треба пам’ятати , що діти люблять не тільки слухати , але й думати , висловлювати свої судження. Будьте уважними до мовлення дитини. Ненав’язливо поправте малюка , який неправильно промовив слово чи побудував фразу. Причому краще це робити не під час розмови , щоб не перебивати спілкування.
Важливо формувати у дітей навички ввічливого спілкування :
- вміти вислухати співбесідника , з повагою ставитися до його думки ;
- вживати слова ввічливості відповідно до ситуацій, звертання: пробачте ; скажіть будь ласка , вибачте , спасибі дякую , щиро дякую , велике спасибі , тощо ...;
|