Для розмови ми використовуємо слова, які складаються зі звуків. Звуки бувають голосні та приголосні. Слова поділені на склади. У слові стільки складів, скільки у ньому голосних звуків.
Щоб визначити, скільки складів у слові, треба лікоть поставити на парту, а долоню, стиснуту в кулачок, піднести до підборіддя — скільки разів підборіддя натисне на кулачок при вимові слова — стільки й складів.
Звуки
голосні (звук не зустрічає перепони, його можна проспівати) позначаємо кружечком •
приголосні (звук зустрічає перепону) бувають:
твердими (позначаємо однією рискою —)
та м᾿якими (позначаємо двома рисками =)
Приголосні м'які, якщо після них ідуть Я, Ю, Є, І, Ь.
Приголосні тверді, коли вони стоять у кінці слова або після них ідуть А, О, У, И, Е, апостроф чи інші приголосні.
Винятки: Й — завжди м'який звук.
Ч, Ш — завжди тверді звуки.
ї — завжди позначає два звуки [Й+І].
Щ — завжди позначає два звуки [Ш+Ч].
М'який знак і апостроф не є звуками, вони лише
позначають м'якість або твердість попередніх приголосних.
ДЖ, ДЗ — ці сполучення зазвичай позначають один звук.
Я Ю Є на початку слова, після голосного звука, після апострофа позначають два звуки; в інших випадках — один.
